Хто дорожить життям думки,

         той знає дуже добре,

           що справжня освіта –

          це тільки самоосвіта..

                                          Д. Писарєв

           Педагогічний словник так трактує поняття «самоосвіта»:

     «САМООСВІТА - цілеспрямована пізнавальна діяльність, керована самою особистістю; придбання систематичних знань у якій-небудь галузі науки, техніки, культури, політичного життя й т.п. В основі самоосвіти - інтерес матеріалу, яким займається педагог в органічному сполученні із самостійним вивченням».

       Самоосвіта передбачає методичний супровід, який має бути багаторівневий і обов’язково поступовий.

    Процес самоосвіти здійснюється добровільно, свідомо, планується, управляється й контролюється самою людиною. Саме ці якості необхідні для вдосконалювання професійних якостей та навичок педагога.

       Початок роботи з самоосвіти потребує чіткого визначення:

•  на якому рівні професійної компетентності знаходиться конкретний педагог у даний час;
• наскільки він здатен до зростання;
• чи здатний до самоосвітньої діяльності;
• якої саме методичної допомоги він потребує.

           Метою роботи над темами самоосвіти є систематичне підвищення педагогами свого професійного рівня.

   Основні завдання самоосвіти: удосконалення теоретичних знань, професійної компетентності, оволодівання новими формами, методами, прийомами навчання і виховання учнів; вивчення та впровадження в практику передового педагогічного досвіду, новітніх досягнень педагогічної, психологічної наук, нових педагогічних технологій, розвиток у навчальному закладі інноваційних процесів.

    Тема самоосвіти визначається, виходячи із специфіки закладу, напрямку роботи та проблеми, над якою працює позашкільний заклад. Також необхідно враховувати рівень педагогічної майстерності кожного члена колективу, індивідуальних запитів та інтересів.

    Самоосвітня діяльність педагога передбачає:

•  роботу над реалізацією індивідуальної обраної теми;

•  вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;

•  теоретичну роботу і практичну апробацію особистих матеріалів;

•  індивідуальну роботу;

•  обмін досвідом;

•  педагогічні тренінги, ділові ігри тощо.

      Методика та техніка самоосвіти безпосередньо пов’язані з рівнем сформованості в педагогів системи основних педагогічних умінь:

• вивчення необхідної літератури та передового педагогічного досвіду;
• відокремлення з літератури, що вивчається, основних актуальних положень, фактів, явищ, що підвищують теоретичний і методичний рівень педагога;
• відбір з прочитаного та побаченого педагогом думок та методичних знахідок для апробації власної педагогічній діяльності;
• систематизація та розробка методичних узагальнень;
• впровадження  досягнень педагогічної науки та практики у власний досвід роботи з учнями.

   Організація самоосвіти педагога залежить від рівня його підготовки, визначення проблеми, мети вдосконалення його педагогічної майстерності, вибору форм і методів узагальнення досвіду, опанування методики впровадження самоосвітньої діяльності відбувається через наступні етапи:

діагностичний:

•  виявлення труднощів у роботі педагога;

•  усвідомлення проблеми;

•  удосконалення через участь у семінарах, виступах тощо;

 організаційний:

• вибір теми для опрацювання;

• створення умов для реалізації;

• підготовка методичних матеріалів;

  практичний:

•  послідовне вирішення всіх завдань;

• узагальнення досвіду;

•  моніторинг якості;

узагальнювальний:

•  аналіз результатів;

•  розробка прогнозу.

На початку навчального року до річного плану складається план самоосвіти педагогів, який може бути представлений у формі таблиці:

ПЛАН  РОБОТИ З САМООСВІТИ

на ___________ н.р.

Відповідальний______________________________________________________________

Тема:_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

         Планування повинно здійснюватись з дотриманням таких вимог:

•  вивчення перспективу творчого росту педагога, підвищення його компетентності;
•  погодження з річним планом роботи;
•   врахування конкретних потреб та інтересів педагога;
•   планування має довільну форму.

          Ефективність самоосвіти педагогів залежить від стилю управління педагогічним колективом. Важливо, щоб адміністрація навчального закладу здійснювала індивідуальний підхід до кожного педагога, підтримувала його творчість та прагнення до самореалізації.

      З метою регулювання і коригування самоосвітньої діяльності заступник директора з навчально – виховної роботи та методист повинні відвідувати і аналізувати разом з педагогом проведені заняття, рецензувати підготовлені реферати, доповіді, методичні розробки, аналізувати виступи педагогів на семінарах, конференціях, педрадах. Це дає можливість зробити висновок щодо правильності обраних напрямів самоосвіти та її результатів.

Вимоги до організації самоосвіти педагогів в позашкільному закладі:

1. Самоосвіта як процес пізнання передбачає не просте закріплення професійних знань або засвоєння вже відомої наукової інформації, а має мету придбання нових наукових і методичних знань , практичних навичок.

2. Самоосвіта повинна бути безперервною. Поповнення й оновлення знань має здійснюватися на підставі професійної підготовки педагога. Систематичність і безперервність цієї діяльності регулюється планами самоосвіти.

3. Самоосвіта має сприяти оволодінню педагогом засобами застосування професійних знань у його практичній діяльності.

            Основні джерела пошуку знань:

• Телебачення

• Газети, журнали

• Література (методична, науково-популярна, публіцистична, художня тощо)

• Інтернет

• Відео, аудіо інформація на різних носіях

• Семінари й конференції, майстер-класи

• Заходи щодо обміну досвідом

• Екскурсії, театри, виставки, музеї, концерти

• Курси підвищення кваліфікації

            В основному, усі ці джерела діляться на джерела знань, що сприяють особистісному росту, і джерела, що сприяють професійному росту. Однак вони можуть сприяти й тому й іншому одночасно.

              Самоосвітня діяльність педагога успішно здійснюється при наявності таких ознак:

• реалізується як процес пізнання, що передбачає не просте закріплення професійних знань і засвоєння уже відомої наукової інформації, а має на меті одержання нових наукових методичних знань, практичних навичок тощо;
• повинна бути безупинною, поповнення нових знань може здійснюватися на основі попередньої підготовки педагогів;
• повинна сприяти оволодінню педагогом застосування професійних знань у його практичній діяльності.

              Самоосвіта педагога буде продуктивною за таких умов:

• у процесі самоосвіти реалізується потреба особистості у власному розвитку;
• педагог уміє визначити свої сильні і слабкі сторони, володіє способами самопізнання та самоаналізу, є відкритим до змін;
• володіє розвинутою здатністю до рефлексії, тобто діяльності особистості, що спрямована на усвідомлення власних дій, почуттів, аналіз цієї діяльності та формулювання висновків;
• програма професійного саморозвитку, самоосвіти містить у собі можливості дослідницької, пошукової, творчої діяльності;
• педагог є готовим до творчості;
•  існує зв’язок особистісного та професійного розвитку й саморозвитку.

Результат самоосвіти може мати різні форми представлення.

              Традиційні форми:

• доповідь;
• виступ на семінарі;
•  виступ на педагогічні раді;
• виступ на засіданні методичного об’єднання;
• дидактичний матеріал;
• розробка відкритого уроку з теми чи групи тем;
• методичні розробки;
•  розробка роздаткового матеріалу з предмета;
• розробка виховних годин, батьківських зборів.           

 Інноваційні форми:

•  розробка посібників;
• використання Інтернету на заняттях;
• створення та використання презентацій під час викладання матеріалу.

              Методичні форми:

• методичний посібник;
• стаття до фахового видання;
• методична розробка;
•  створення термінологічного словника;
• творчий звіт.

Орієнтовні питання до співбесіди з педагогом із питань самоосвіти (К.Крутій).

Перший етап (жовтень,листопад):

 *Над якою темою Ви працюєте ? Як вона відповідає темі дошкільного закладу?

*Коли розпочали роботу над темою?

*Чим важлива саме ця проблемна тема?

 *Який план роботи над темою?

  *Який результат Ви очікуєте?

*Які лекції , семінари, консультації Вам необхідні?  

Другий етап (січень):

*Яку наукову літературу з теми Ви вивчаєте ?

*Чи оформлено бібліографію?

 *Як накопичується практичний і фактичний матеріал з теми?

*З ким консультувалися щодо змісту роботи з обраної теми?

*Які виникли труднощі ?

*В чому необхідна допомога ?

Третій етап (березень, квітень )

*Які питання було узагальнено в цьому році?

*Як Ви працювали над темою?

*Які знахідки особливо цікаві?

 *Ваші досягнення ?

*Які плани роботи над темою на наступний рік ?

*Під час добору змісту та форм самоосвітньої роботи педагогу слід враховувати два аспекти. Які ?

            Чи готові ви до самоосвіти? Чи потрібно це вам? Чи не занадто ви впевнені у своїй майстерності? Поставте розділовий знак (., !, ?) у виразі «Моя професійна компетентність досконала___». Покажіть цю відповідь представнику адміністрації вашого навчального закладу, методисту чи практичному психологу та дізнайтесь думку фахівця про стан вашої внутрішньої готовності до самовдосконалення.

             І завжди пам’ятайте слова Джимі Рона – всесвітньо відомого філософа бізнесу, який розробляв стратегії діяльності Coca-Cola, I.B.M., Xerox, General Motors і був особистим бізнес-тренером Білла Гейтса: «Формальна освіта допоможе вам вижити, а самоосвіта приведе вас до успіху».

Дуже важливо, щоб організація самоосвіти не звелася до формального ведення додаткової звітної документації (плани, виписки, конспекти).  Підводячи підсумок, ще раз підкреслимо, що форми самоосвіти багатообразні:  робота в бібліотеках з книгами, періодичними виданнями;  участь в роботі практичних конференцій, семінарів;  ведення власної картотеки з досліджуваної проблеми.  Результатом зусиль педагога є вдосконалення роботи з дітьми,   зростання його професійної майстерності.

 ВАЖЛИВО, щоб знання по з будь-якого питання, що набуваюся з одного джерела,  доповнювалися відомостями з іншого документа.   Це дає змогу порівнювати, аналізувати, робити висновки і формувати  свою власну думку з даного питання.

ВАЖЛИВО навчитися користуватися бібліотечними каталогами. Це заощадить час пошуку потрібної літератури, оскільки багато карток містять коротку анотацію   або перерахування основних питань, що розкриваються в книзі.

ВАЖЛИВО вміти збирати, систематизувати та зберігати відомості, факти, висновки.  Вони знадобляться  для виступу на семінарах, педагогічних радах, участі в дискусіях тощо.

1. Які проблеми, труднощі й недоліки заважають Вашій роботі?

2. Які форми діагностики й контролю з боку адміністрації Вам здаються найбільш продуктивними?

3. Які форми допомоги й підтримки з боку адміністрації і коли Вам необхідні й найбільш припустимі?

4.  З ким із колег Ви б хотіли працювати над певною проблемою?

5. Яких знань, якої інформації Вам не вистачає? У яких семінарах, практикумах, тренінгах Ви відчуваєте потребу?

6.  Які дослідження, експерименти, методичні розробки Ви б хотіли здійснити в цьому навчальному році?

7. Чий і який педагогічний досвід Ви хотіли б вивчати?

8. Які педагогічні досягнення Ви могли б показати колегам?

9. Якою суспільно-педагогічною діяльністю Ви хотіли б займатися?

а/ організація гуртків для дітей;

б/ організація і проведення педагогічної ради за Вашою темою;

в/ проведення науково-практичного семінару для колег.

1.  Я прагну вивчати себе.

2.  Я залишаю час для розвитку, якими справами я не був би зайнятий.

3.  Моя активність стимулюється виникаючими перешкодами.

4.  Я шукаю зворотній зв’язок, бо це допомагає мені пізнати і оцінити себе.

5.  Я рефлексую свою діяльність, виділяючи для цього спеціальний час.

6.  Я аналізую свої почуття і досвід.

7.  Я багато читаю.

8.  Я широко дискутую з питань, які мене зацікавили.

9.  Я вірю у свої можливості.

10. Я прагну бути більш відкритою людиною.

11. Я усвідомлюю вплив людей оточуючих мене.

12. Я керую своїм професійним розвитком і отримую позитивні результати.

13. Я отримую задоволення від засвоєння нового.

14. Зростаюча відповідальність не лякає мене.

15. Я позитивно відношусь до підвищення на роботі.

5 – якщо дане твердження повністю відповідає дійсності;

4 – скоріше відповідає, ніж ні;                         

3 – і так, і ні;

2 – скоріше не відповідає;                            

1 – не відповідає.